Історія Львова настільки ж яскрава та дивовижна, як і саме місто, насичена цікавими подіями та знаменитими постатями. Сьогодні Львову вже понад 760 років і йому є Вам про що розповісти.
Місто, яке було засноване на перетині вигідних торгівельних шляхів скоро розцвітало та розвивалося, ставши одним із головних торгових центрів середньовічної Європи.
Згодом, переходячи під влади багатьох європейських країн, зокрема Польщі, Австрії, Німеччини та Росії, Львів перебирав від кожного зі своїх загарбників якусь частину культури та знань, з часом перетворившись не лише на перлину архітектури, але й столицю сучасного наукового, духовного та мистецького життя.
Повернення до Польщі. Львів у міжвоєнний період
Після Першої світової війни, після поразки у ній Австро-Угорської імперії Львів волею європейських держав-переможців знову потрапив під панування Польщі.
Листопадовий (1918 року) виступ українців за незалежність, утворення Західноукраїнської Народної Республіки, об’єднання з Великою Україною, хоча у підсумку таки закінчились поразкою, все ж заклали підвалини української незалежності й соборності. Панування польського авторитарного режиму у Львові у 1919-1939 роках посилювало спротив українців, консолідувало їх у боротьбі за свої права.
На зміну «золотому вікові» австрійської сецесії початку XX століття у місцевому будівництві прийшов прагматичний і строгий конструктивізм. Територіально Львів значно розширився за рахунок ряду приміських районів. Якщо населення Львова у 1910 році складало 210 тисяч, то напередодні Другої світової війни вже понад 300 тисяч.
Під владою радянського тоталітаризму
У вересні 1939 року внаслідок змови Сталіна з гітлерівською Німеччиною Львів потрапив до складу Радянської імперії.
Об’єднання українського народу у єдиній державі і часткова українізація освіти та культури зводилася нанівець масовими і небаченими в історії тоталітарними репресіями проти західних українців. Десятки тисяч галичан було знищено, сотні тисяч вивезли у концтабори та вигнання у Сибір. Опір Української повстанської армії радянському режимові тривав до другої половини 50-х років. У 60-і та 70-і роки гучними були процеси у Львові над дисидентами В’ячеславом Чорноволом, Богданом Горинем, Іваном Гелем, Іриною та Ігорем Калинцями. Всі вони спричинилися до подальшого здобуття Україною незалежності.
Сучасний Львів
Львів, який є незаперечною столицею української культури, духовності і національної ідентичності, завжди відігравав чільну роль у розвитку процесів демократії та здобуття української незалежності.
Усі державотворчі процеси становлення і утвердження української незалежності ініціювалися зі Львова. Тут відбувалися перші масові акції на підтримку незалежності, учасників яких переслідували і били спецзагони міліції.
17 вересня 1989 року у Львові відбулася найбільша на той час стотисячна демонстрація за відродження української незалежності і Греко-Католицької Церкви. Живий ланцюг соборності між Львовом і Києвом 21 січня 1990 року, коли одночасно взялися за руки мільйони українців, став віхою на шляху відновлення української держави. 3 квітня 1990 року над львівською Ратушею замайорів синьо-жовтий державний стяг. На святкування ухвалення Акта про державну незалежність України 24 серпня 1991 року наступного дня на вулиці міста вийшли сотні тисяч львів’ян.
У 1999 році Львів виступив своєрідною столицею Центрально-Східної Європи. Він став єдиним містом в історії України, яке приймало одночасно дев’ятьох керівників держав під час саміту глав держав Східної та Центральної Європи.
Львів завжди був і є детонатором націотворчих і демократичних процесів в українській державі. Наше місто стало головним оплотом Помаранчевої революції листопада-грудня 2004 року, коли про Україну заговорив увесь світ. 70% усіх львів’ян брали участь у акціях відстоювання демократії у Львові і щотретій львів’янин побував на Майдані Незалежності у Києві. Восени 2006 року Львів урочисто святкував своє 750-річчя.
